ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ДЕМОКРАТІЇ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОМУ ДИСКУРСІ

DOI 10.33930/ed.2019.5007.18(11-12)-6

  • Євгенія Рябека / Yevheniya Ryabeka
Ключові слова: людина, культура, політика, демократія, світогляд.

Анотація

Аналіз підходів до визначення змісту та основних параметрів демократії, очевидно, слід розпочинати з видатного античного мислителя Аристотеля. Аналізуючи роботи Аристотеля, ми приходимо до висновку, що основою демократії є середній клас та вільна ринкова економіка. Новий етап у розумінні демократії пов᾽язаний з доробком філософів Нового часу. Так, Ж.-Ж. Руссо у роботі “Про суспільний договір” зауважує, що демократія є інструментом забезпечення прав і свобод громадян та захисту меншин. Фундаментальний внесок у розробку теорій демократії зробили представники німецької класичної філософії. Зокрема, у роботах І. Канта знаходимо обґрунтування республіканської монархії як зразку народовладдя, у якій монарх дослуховується до волі громадян. Самі ж ці громадяни, у ідеальному випадку, мали би бути носіями розкріпаченого розуму, здатними до філософського формулювання прогресивних ідей та вимог для діючої влади. Й. Фіхте обґрунтовував підхід, згідно якого народ має приймати участь у державницьких процесах, а влада має забезпечувати реалізацію рішень народу: згідно цього підходу, волі народу відводиться домінуюче значення, а влада лише намагається її реалізувати. У теоретичному спадку Г. Гегеля відстоюється альтернативний погляд на народовладдя: народ інтерпретується філософом скоріше як безформна маса, а повнота влади має належати монарху.

Біографія автора

Євгенія Рябека / Yevheniya Ryabeka

здобувач Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (Київ, Україна)

Опубліковано
2020-03-27
Розділ
Статті