ПОСТМОДЕРНІЗМ: ДЕСКРИПТИВНІ ПРАКТИКИ РЕФЛЕКСІЇ КУЛЬТУРИ

DOI 10.33930/ed.2019.5007.25(7-8)-1

  • Олена Яценко / Olena Yatsenko
Ключові слова: постмодернізм, деконструкція, симулякр, простір, час, культура, суб’єктивність, соціальність

Анотація

Проблема дискретності та континуальності часу і простору корелює із проблемою цілого та загального. Якщо онтологія представлена як світ окремих речей, а системи метафізики описують світ як цілісність, то філософія постмодернізму піддає сумніву та критиці класичні зразки постулювання цілісності. Підсумком такої світоглядної диспозиції стає екзистенційно-горизонтальний вектор цілепокладання та доцільності як такої. Освоєння, або швидше, “обживання” простору в часі відбувається як його маркування - встановлення позначок, залишення слідів та картографія. Вся монументальність культури є, таким чином, знаково-символьною системою, яка переформатовує світ за людинорозмірним форматом. Темпоральність суб’єктивності - не тільки екзистенційна трагедія, але й сакральний дар сутнісного бачення речей та явищ. Навіть, якщо в постмодернізмі ця сакральність легітимізована соціумом та культурою, а не вічністю універсуму. 

Біографія автора

Олена Яценко / Olena Yatsenko

Кандидат філософських наук, доцент кафедри методології науки та міжнародної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна)

Опубліковано
2020-11-10
Розділ
Статті