ПОЛІТИКА НЕНАСИЛЛЯ У БОГОСЛОВ'Ї СТЕНЛІ ГАУЕРВАСА

DOI 10.33930/ed.2019.5007.37(10)-7

Анотація

Актуальність теми дослідження. Політико-економічні програми сучасності не лише виявились неспроможними до побудови мирного суспільства, але навпаки – часто будуються на партикулярних началах, толерують мову ворожнечі та ще більше поляризують суспільства. Усі ці процеси загострили цінність та важливість миру, а ще слугують особливим викликом для християнських конфесій та громад. Актуальним питанням для церкви залишається наступне: Чи здатні християни до миру у контексті конфліктів та ворожнечі? Усе це спонукає до пошуку та напрацювання можливих шляхів примирення та подолання конфлікту. У цій статті ми розглянемо роботу одного із найбільш відомих американських протестантських теологів, що розглядає чесноту миру як необхідну передумову християнського праксису.
Постановка проблеми. Панівний ліберальний дискурс зумовив маргіналізацію теми пацифізму через його редукціоністську інтерпретацію та демонстрацію його як ідеалістичного або ж навіть сектантського характеру. С. Гауервасу належить значна роль у поверненні теми ненасилля як осердя християнської етики та праксису. Перш за все ми розглянемо переду-мови політики ненасилля С. Гауерваса, означимо його ключові теми та ідеї, а також у другій частині статті зупинимось на можливих імплікаціях та викликах на шляху до миру.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здатність церкви до миру – тема, що привертає увагу багатьох сучасних теологів та філософів. Серед них: Р. Соловій, Р. Тацюн, М. Черенков. Особливе значення для цієї статті мають роботи С. Гауерваса, Д. Бонгьоффера, Д. Г. Йодера, Р. Бейнтона, Ж. Ваньє, М. Нуссбаум та ін.
Постановка завдання. Метою статті є огляд ролі та місця політики ненасилля у теології С. Гауерваса, в його діалозі з Д. Г. Йодером, Р. Бейнтоном, Ж. Ваньє та ін.
Виклад основного матеріалу. У статті аналізується місце та роль пацифізму в політичній теології С. Гауерваса. У своїй роботі американський теолог переконливо демонструє невіддільність ненасильства від християнського життя та церковного простору. У діалозі з Дж. Йодером, Р. Бейнтоном і М. Нуссбаум, C. Гауервас досліджує ненасильство крізь призму християнської спільноти та гідності іншого, розкриває обмеження сучасного ліберального порядку в побудові суспільства миру та подоланні різноманітних форм насильства.
Висновки. Огляд ключових ідей та тем С. Гауерваса стосовно політики ненасилля демонструє переконання автора у невіддільності такої політики від життя як християнської спільноти, так і окремої особистості. Підхід C. Гауерваса полягає у цілісному розумінні та подоланні хибного дуалізму, за яким пацифізм виступає як одна з теорій чи пропозицій християнської етики. Багатогранність та ультимативність ненасильства об'єднує індивідуальний та спільнотний праксис, та робить його застосування безальтернативним. Для C. Гауерваса, здатність до миру не є розв'язанням проблеми війни в усьому світі, але важливим знаком для суспільства в якому знаходиться церква. Однак це не означає, що пацифізм має партикулярне, обмежене значення, бо “політика лагідності” , як висловлюється богослов, вимагає визнання гідності іншого.