ЦІЛІСНІСТЬ ФІЛОСОФСЬКОГО МИСЛЕННЯ І СВІТОГЛЯДУ В ТЕОРЕТИЧНІЙ СИСТЕМІ ВОЛОДИМИРА ШИНКАРУКА
DOI 10.33930/ed.2019.5007.38(11-12)-6
Анотація
Актуальність теми дослідження. Спадщина Володимира Шинкарука привертає все більшу увагу сучасних українських філософів. Сьогодні філософія Шинкарука і його соратників оцінюється у контексті безперервної філософської традиції європейського і вітчизняного мислення. У зв’язку з деміфологізацією історії та результатів розвитку київської філософської школи є очевидною потреба у новому аналізі концепцій В. Шинкарука про холізм світоглядного і філософського мислення.
Постановка проблеми. Поява різноманітних інтерпретацій філософії Володимира Шинкарука спричинена не лише текстами класика сучасної української філософії та фактами з історії розвитку філософської думки в України у другій половині XX століття, а й боротьбою різних наративів, що вже існують або пропонуються філософами для розповіді про долю філософії у Києві за радянських та пострадянських часів. Різні інтерпретації історії філософії в Україні у другій половині XX століття спричинюють до появи різного бачення перспектив розвитку філософської думки сьогодні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для модерну характерними стали спекуляції щодо настання тієї чи іншої нової історичної епохи, яка вимагає цілісного мислення для розвитку науки, культури тощо. Шинкарук і його соратники наводять численні аргументи чому в часи науково-технічної революції необхідне цілісне філософське і світоглядне мислення. Увага дослідників спадщини київської школи концентрується на цих аргументах, тоді як аналіз змісту концептів цілісності світогляду та філософського мислення залишається поза увагою.
Постановка завдання. Метою статті є аналіз історико-філософський аналіз концепцій цілісності філософського мислення і світогляду в теоретичній системі Володимира Шинкарука.
Виклад основного матеріалу. Шинкарук цілісне відображення дійсності відносить до особливостей всякого світогляду взагалі, і філософського – зокрема. А сам світогляд фундатор київської філософської школи розглядає як відображення не лише об’єктивного світу, а й діяльності людини. Оскільки остання – матеріально-практична, то вдається уникнути ідеалістичних висновків при ствердженні цілісності відображення дійсності у свідомості.
Висновки. У системі В. Шинкарука “світогляду” фактично приписуються всі основні характеристики філософського мислення у його класичному різновиді, серед іншого – цілісність, пов’язаність із культурним життє-світом та практикою. Філософія при цьому розуміється, як теорія, чий зв’язок із практикою є опосередкований численними формами світоглядного мислення. Усі форми світогляду відображають творчий характер людської свідомості та є елементами самосвідо-мості. Філософія як теоретичне ядро світогляду завершує людську самосвідомість.
