ПОТЕНЦІАЛ НАУКОВОЇ ОСВІТИ У РОЗВИТКУ АКТИВНОГО ГРОМАДЯНСТВА: АКСІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

DOI 10.33930/ed.2019.5007.38(11-12)-8

Анотація

Актуальність теми дослідження. Останні роки все більшого вжитку отримує концепція Четвертої промислової революції, яка ознаменовує кількісний та якісний перехід людства в епоху високих технологій. Освітні системи провідних країн світу приділяють все більшу увагу науковій освіті, яка має забезпечити підготовку генерацій громадян, здатний виступати рушійною силою творення соціальних та наукових інновацій. Великої актуальності набувають питання можливостей наукової освіти виступати інструментом розвитку громадянських компетентностей, які б дозволяли учням та студентам бути активними учасниками соціальної архітектури у тісній прив’язці до ідей демократії.
Постановка проблеми. Дискусійним є питання щодо концептуалізації можливостей наукової освіти висту-пати чинником розвитку громадянських світоглядних орієнтацій та формування активної, відповідальної, діяльнісної громадянської позиції. Ускладнень вищезазначеним пошукам надають наукові дискусії представників філософських шкіл та напрямків, які полемізують щодо потреби тлумачення громадянська у традиційних, національних координатах, або ж у глобальних координатах, апелюючи до концепції глобального громадянства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним питанням розвитку активного громадянства через освіту присвячені роботи С. Бабушко, Б. Хозкінса. Проблематиці розвитку активного глобального громадянства та пошуку відповідних освітніх моделей присвячені праці Р. Ледуц, К. Ніколь та ін., А. Носко та ін., В. Рота та ін. Безпосередній спробі обґрунтування аксіологічного змісту наукової освіти у контексті формування ціннісних засад активного громадянства присвячені дослідження Е. Дженксінса, М. Евагроу та ін., С. Колсто, Р. Юсті.
Постановка завдання. Дане дослідження ставить на меті аналіз потенціалу наукової освіти щодо формування ціннісного базису активного громадянства з урахуванням національного та глобалізаційного соціокультурних контекстів.
Виклад основного матеріалу. Вивчення науки дозволяє особистості глибше проникати у сучасні аспекти тлумачення наукової картини світу, в тому числі, поглибити розуміння сучасної соціальної архітектури. Розвинена наукова картина світу дозволяє усвідомити власну, на рівні окремого громадянина, причетність до розв’язання глобальних проблем розвитку сучасної цивілізації (кліматичні зміни, протиріччя міжкультурної комунікації, біоетика, генно-модифіковані організми тощо), формувати активну життєву позицію щодо власного внеску у масштабні соціальні рухи з їх подолання. Своєрідним містком між активним громадянством та науковою освітою виступають науково-соціальні проблеми. Прагнення до пошуку істини шляхом тривалих (та не завжди успішних) наукових експериментів, знайомство із принципами аргументації, критичний аналіз альтернативних теорій тощо опосередковано формує у особистості світоглядні орієнтації, в яких важливу роль відведено плюральності думок, доказовості та схильності до критичного (об’єктивного) аналізу фактів тощо, які є важливими атрибутами активного громадянства в наші часи.
Висновки. Вдалося продемонструвати низку методологічних ускладнень для аналізу досліджуваної проблеми: транзит від національної концепції громадянства до глобального громадянства із відповідними змінами у аксіологічному вимірі, ревізія статусу науки та комунікативної парадигми “наука – суспільство” тощо. Було продемонстровано, що наукова освіта може виступати дієвим освітнім засобом розвитку ціннісного базису активного громадянства через залучення учнів (студентів) до розв’язання науково-соціальних проблем. Було показано, що активне громадянство через наукову освіту утверджується шляхом формування ціннісного базису, в центрі якого перебувають цінності критичного та раціонального мислення, демократії як практики наукового середовища, розвинені навички аргументації та етико-моральної рефлексії щодо проблем розвитку глобальної цивілізації тощо.