МІСІЯ СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ У БОГОСЛОВСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ ДИСКУРСІ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.38(11-12)-9
Анотація
Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах релігійні організації не лише виконують культово-богослужбові практики, вони беруть участь у різних видах соціальної діяльності, благодійництва у співпраці з органами держаної влади та громадськими організаціями, що зумовлює необхідність розширення фахових знань випускників спеціальності “богослов’я”.
Постановка проблеми. Соціальне вчення церкви спрямоване на утвердження християнських принципів в конкретних практичних реаліях життя сучасного суспільства. Соціальне служіння як моральне зобов’язання пастирського служіння може набувати більш ширших форм реалі-зації, і за умови відповідних фахових знань забезпечувати професійну діяльність в галузі соціальної роботи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичною основою аналізу стали дослідження П. де Лобьє, В. Поповича, Л. Филипович, В. Хромця, Ю. Чорноморця, Д. Мартишина, В. Токмана, Н. Цимбалюка тощо.
Постановка завдання. Мета статті: дослідження ролі соціальної спрямованості освітніх програм з “Богослов’я” в контексті місії соціального служіння християнських церков. Завдання: з’ясування місії соціального служіння у християнському соціальному вченні; аналіз християнських соціальних доктрин; визначення змісту соціального служіння в сучасній вітчизняній богословській освіті.
Виклад основного матеріалу. У статті здійснюється аналіз сутності соціального служіння як особливої місії священства в усіх християнських конфесіях. Визначається роль церкви як одного з ключових фундаторів соціальної допомоги у вітчизняній історії. Досліджуються основні напрями соціального служіння найбільш чисельних християнських конфесій у відповідності до їх соціальних доктрин. Автори розрізняють предметну сферу соціального служіння, що здійснюється релігійними організаціями в межах пастирського служіння, і соціальної роботи, що вимагає відповідної фахової кваліфікації. Аналіз освітніх програм з богослов’я свідчить про необхідність розширення освітніх компонент соціального спрямування, щоб місія соціального служіння мала організований та професійний характер.
Висновки. Соціальне служіння, як особлива місія християнської Церкви, спрямована на євангелізацію добродійництвом, у національній самосвідомості формує концепцію допомоги, основаної на філософії любові до ближнього. Основними завданнями сучасної духовної освіти має бути не лише виховання священнослужителя на засадах пастирського служіння для вірян, але й формування особистості богослова, який би володів системою соціального знання для адекватних відповідей на виклики сучасного динамічного соціального світу.
